ЕНАЛОЗИД® 25

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ВАТ "Фармак", м. Київ, Україна

Міжнародна непатентована назва: Enalapril and diuretics

АТ код: C09BA02

Форма випуску: Таблетки № 20 (10х2) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить в перерахуванні на 100 % речовину еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлоротіазиду 25 мг

Допоміжні речовини: лактоза моногідрат, крохмаль картопляний, повідон, кальцію стеарат

Фармакотерапевтична група: Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

Показання: Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, яким показана комбінована терапія.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/5568/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕНАЛОЗИД® 25

(ЕNALOZID 25)

 

Склад:

діючі речовини: еналаприлу малеат; гідрохлоротіазид;

1 таблетка містить в перерахуванні на 100 % речовину еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлоротіазиду 25 мг;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, крохмаль картопляний, повідон, кальцію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Інгібітори АПФ і діуретики.

Код ATC C09B A02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, яким показана комбінована терапія.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату та до похідних сульфонаміду. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’язаний із прийомом інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), а також спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Тяжка ниркова (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) або печінкова недостатність. Анурія. Стеноз ниркових артерій. Під час проведення гемодіалізу.

 

Спосіб застосування та дози.

Артеріальна гіпертензія. Початкова доза ЕНАЛОЗИДУ® 25 становить 1 таблетку 1 раз на добу. Якщо бажаний ефект не досягається, добову дозу підвищують до 2 таблеток 1 раз на добу. Максимальна доза – 2 таблетки на добу.

Попереднє лікування діуретиками. Якщо пацієнт уже отримує діуретики, рекомендується відмінити або зменшити дозу діуретика, принаймні за 2-3 дні до початку терапії ЕНАЛОЗИДОМ® 25, щоб уникнути різкого зниження артеріального тиску. Симптоматична артеріальна гіпотензія може виникнути на початку терапії ЕНАЛОЗИДОМ® 25, вона частіше спостерігається у пацієнтів‚ у яких попередня терапія діуретиками спричинила порушення водно-електролітного балансу.

Порушення функцій нирок. Для пацієнтів із порушеннями функцій нирок помірного та тяжкого ступеня (при рівні кліренсу креатиніну 30 мл/хв і нижче) тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну у діапазоні від 30 до 80 мл/хв ЕНАЛОЗИД® 25 можна застосовувати  лише після попереднього підбору  дози кожного з компонентів.

При легких порушеннях функцій нирок рекомендована доза еналаприлу малеату, яка приймається окремо, становить від 5 до 10 мг.

 

Побічні реакції.

Лікування ЕНАЛОЗИДОМ® 25, як правило, добре переноситься.

Побічні ефекти, що найчастіше зустрічалися: запаморочення і підвищена втомлюваність, які зазвичай були незначними і зникали при знижені дози і лише зрідка вимагали відміни препарату.

Побічні ефекти, що зустрічалися з частотою 1-2 % випадків: ортостатичні ефекти, включаючи артеріальну гіпотензію, головний біль, м’язові судоми, нудота, астенія, кашель та імпотенція.

Побічні ефекти, що рідко зустрічалися:

з боку серцево-судинної системи: синкопе, артеріальна гіпотензія, сильне серцебиття, тахікардія, біль у грудях.

З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит, діарея, блювання, диспепсія, біль у животі, метеоризм, запор.

З боку нервової системи/психіки: безсоння, сонливість, парестезії, знервованість, вертиго, нездужання.

З боку системи дихання: задишка.

Дерматологічні реакції: мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, висип, фотосенсибілізація, свербіж, підвищене потовиділення та інші дерматологічні прояви.

З боку системи кровотворення: позитивний тест на антинуклеарні антитіла (ANA), прискорення швидкості осідання еритроцитів, еозинофілія і лейкоцитоз.

Алергічні реакції: гіперчутливість, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, інтестинальний ангіоневротичний набряк.

Лабораторні дані: рідко відзначалися гіперглікемія, гіперурикемія і гіпо- або гіперкаліємія, зниження показників гемоглобіну та гематокриту, підвищення рівня сечовини крові, сироваткового креатиніну, збільшення вмісту печінкових ферментів і/або сироваткового білірубіну, гіпоглікемія у хворих, які приймають цукрознижувальні засоби, відзначались випадки гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії, гіперкальціємії, підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів. Рідко спостерігалися клінічно вагомі зміни лабораторних показників при призначенні препарату. Ці показники зазвичай нормалізувалися після припинення терапії.

Інші: ниркова дисфункція, ниркова недостатність, зниження лібідо, сухість у роті, подагра, шум у вухах, артралгія, гарячка, серозит, васкуліт, некротизуючий васкуліт, міалгія, міозит, артралгія/артрит, синдром порушення секреціі антидіуретичного гормону, анорексія.

Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні окремих компонентів препарату і можуть бути потенційними побічними ефектами препарату ЕНАЛОЗИД® 25.

Еналаприл. Ілеус, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, холецистит, депресія, сплутаність свідомості, розлади сну, порушення сновидінь, легеневі інфільтрати, бронхоспазм/астма, біль у горлі та охриплість голосу, порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда або інсульт (можливо, внаслідок надмірної артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику), феномен Рейно, ринорея, алопеція, еритродермія, зміна смакових відчуттів, нечіткість зору, кропив’янка, анафілактичний шок, лімфаденопатія, аутоіммунні порушення, стоматит, глосит, олігурія, ексфоліативний дерматит, пухирчатка, гіпонатріємія.

Гідрохлоротіазид. Подразнення шлунка, жовтяниця (внутрішньопечінкова, холестатична), сиаладеніт, ксантопсія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пурпура, гарячка, кропив’янка, респіраторний дистрес (включаючи пневмонію і набряк легень), інтерстиціальний нефрит, анафілактична реакція, глюкозурія, електролітний дисбаланс, включаючи гіпонатріємію, неспокій, тимчасову нечіткість зору, гіпоглікемія.

 

Передозування.

Симптоми передозування: артеріальна гіпотензія, нудота, слабкість, запаморочення на фоні порушень електролітного балансу. Гіпокаліємія, гіпонатріємія та дегідратація внаслідок надмірного діурезу. Якщо застосовувався препарат дигіталісу, гіпокаліємія може посилити прояви серцевої аритмії.

Лікування передозування ЕНАЛОЗИДОМ® 25 симптоматичне і підтримуюче. У разі випадкового передозування слід відмінити препарат, промити шлунок, якщо препарат приймали нещодавно, а також здійснити корекцію водного і електролітного балансу та  артеріальної гіпотензії.  Еналаприл може бути виведений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

ЕНАЛОЗИД® 25 протипоказаний під час вагітності або у період годування груддю.

При перших ознаках вагітності слід негайно припинити прийом препарату, за винятком випадків, коли застосування препарату вважається життєво необхідним для матері. Призначення інгібіторів АПФ в ІІ та ІІІ триместрах вагітності може спричинити захворювання або загибель плода (новонародженого).

Якщо препарат призначають під час вагітності, то пацієнтку необхідно попередити про ризик для плода. У поодиноких випадках, коли призначення препарату при вагітності вважається необхідним, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки стану плода, а також інтраамніотичного простору. Якщо діагностовано олігогідрамніон, застосування препарату ЕНАЛОЗИД® 25 слід припинити, за винятком випадків, коли прийом препарату є життєво необхідним для матері. Однак необхідно пам’ятати, що олігогідрамніон може виникати вже після того, як у плода виникли стійкі необоротні ушкодження. Якщо інгібітор АПФ застосовують у період вагітності і виявлено олігогідрамніон, може бути доречним проведення таких тестів як стрес-тест скорочення матки і нестресовий тест або біофізичного профілю плода залежно від тижня вагітності.

При необхідності призначення препарату годування груддю слід припинити.

 

Діти. Не рекомендується застосовувати дітям.

 

Особливості застосування.

У деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії, як і при застосуванні інших засобів антигіпертензивної терапії. Пацієнти повинні бути обстежені з метою виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, тобто гіпонатріємії, нестачі рідини, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть виникнути внаслідок епізодів діареї або блювання. У таких пацієнтів потрібно періодично визначати сироватковий вміст електролітів.

Надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями.

Минуща артеріальна гіпотензія при призначенні препарату не є протипоказанням для подальшого його застосування. Терапія може бути відновлена або у дещо зменшених дозах, або із застосуванням кожного компонента препарату окремо, після нормалізації артеріального тиску та об’єму циркулюючої рідини.

Інгібітори АПФ (як і всі інші вазодилятатори) повинні застосовуватись з обережністю у пацієнтів з обструкцією шляхів відтоку з лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія).

При помірній чи вираженій нирковій недостатності (коли рівень кліренсу креатиніну 30 мл/хв і нижче), тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними діуретиками. При кліренсі креатиніну < 80 мл/хв ЕНАЛОЗИД® 25 слід застосовувати тільки після попереднього підбору дози кожного з компонентів.

При терапії еналаприлом у поєднанні з діуретиком у деяких пацієнтів, без будь-яких ознак захворювання нирок до початку лікування, виникало незначне та минуще підвищення вмісту сечовини і креатиніну в сироватці крові. У таких випадках лікування ЕНАЛОЗИДОМ® 25 потрібно припинити з можливим подальшим відновленням терапії у зменшених дозах або призначення кожного компонента препарату окремо.

При лікуванні інгібіторами АПФ хворих з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігалось підвищення вмісту сечовини і креатиніну в сироватці крові. Ці зміни були оборотними і поверталися до норми після припинення лікування.

Тіазиди необхідно  з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції печінки або з прогресуючим захворюванням печінки, оскільки навіть незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спричинити печінкову кому.

Під час великих хірургічних втручань або під час анестезії із застосуванням засобів, які спричиняють артеріальну гіпотензію, еналаприл блокує утворення ангіотензину II вторинно до компенсаторного вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, яка пояснюється подібним механізмом, її можна коригувати збільшенням об’єму рідини.

Тіазиди здатні:

- змінювати толерантність до глюкози (може бути потрібна корекція доз антидіабетичних препаратів, включаючи інсулін);

- зменшувати екскрецію кальцію з сечею, що призводить до незначного та минущого зростання рівня кальцію в сироватці крові (виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу). Перед проведенням дослідження функцій паращитовидних залоз прийом тіазидів слід припинити;

- підвищувати рівень холестерину і тригліцеридів що також може бути пов’язане з терапією діуретиками тіазидового ряду, але при дозі гідрохлортиазиду 12,5 мг подібні ефекти або взагалі не спостерігалися, або були незначні;

- можуть призвести до гіперурикемії і/або подагри у деяких пацієнтів, але еналаприл може збільшувати вміст у сечі сечової кислоти і тим самим послаблювати гіперурикемічний ефект гідрохлоротіазиду.

Гіперкаліємія. До факторів розвитку гіперкаліємії належать ниркова недостатність, цукровий діабет і супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також застосування харчових добавок або сольових замінників, що містять калій. Якщо одночасне призначення препарату ЕНАЛОЗИД® 25 і вказаних вище засобів вважається необхідним, їх слід застосовувати з обережністю і під частим контролем рівня калію у сироватці крові.

Алергічні реакції. При лікуванні інгібіторами АПФ‚ включаючи еналаприлу малеат‚ були описані окремі випадки ангіоневротичного набряку обличчя‚ кінцівок‚ губ‚ язика‚ голосової щілини і/або гортані. У таких випадках необхідно негайно припинити прийом препарату, застосувати антигістамінні засоби і встановити ретельне спостереження за станом пацієнта з метою контролю клінічних симптомів. Лише після їх зникнення медичний нагляд можна припинити.

Ангіоневротичний набряк‚ який супроводжується набряком гортані‚ може призвести до летального наслідку. У тих випадках‚ коли набряк локалізується у ділянці язика‚ голосової щілини або гортані‚ що може призвести до обструкції дихальних шляхів‚ слід негайно ввести підшкірно розчин адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) та здійснити інші відповідні лікувальні заходи.

Пацієнти‚ у яких раніше виникав ангіоневротичний набряк‚ не пов’язаний з прийомом інгібіторів АПФ‚ можуть бути більшою мірою схильні до виникнення ангіоневротичного набряку на фоні терапії інгібіторами АПФ.

У пацієнтів‚ які отримують тіазиди‚ алергічні реакції можуть виникати незалежно від наявності в анамнезі алергічних станів або бронхіальної астми. Повідомляли про рецидиви або погіршання перебігу системного червоного вовчака у пацієнтів‚ які отримували тіазиди.

Зрідка у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, розвивалися тяжкі анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих. Подібних реакцій можна уникнути, якщо до початку проведення гіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.

Анафілактоїдні реакції спостерігалися у пацієнтів, які перебували на діалізі з використанням мембран з високою пропускною здатністю (таких як AN 69®) і отримували одночасно лікування інгібіторами АПФ. У цих пацієнтів необхідно використовувати діалізні мембрани іншого типу або гіпотензивні препарати інших класів.

Кашель. Спостерігались випадки кашлю на фоні терапії інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель носить непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату. Можливість кашлю у зв’язку з лікуванням інгібітором АПФ повинна розглядатися як частина диференціальної діагностики кашлю.

Пацієнти літнього віку. Ефективність та переносимість еналаприлу малеату і гідрохлоротіазиду при одночасному призначенні подібні у літніх та молодих пацієнтів.

До складу таблеток ЕНАЛОЗИД® 25 входить лактоза, тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Не слід вживати алкоголь під час лікування ЕНАЛОЗИДОМ® 25

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Специфічних даних немає. Деякі з небажаних ефектів, вказаних у розділі «Побічні реакції», можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При призначенні еналаприлу малеату у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами може спостерігатися посилення ефекту.

Втрата калію під впливом діуретиків тіазидового ряду, як правило, послаблюється під впливом еналаприлу. Рівень калію в сироватці крові зазвичай залишається у межах норми.

Застосування калієвих добавок, діуретиків, які зберігають калій, або солей, які містять калій, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю недоцільне, оскільки може призвести до істотного зростання вмісту калію в сироватці крові.

Препарати літію, як правило, не призначаються разом з діуретиками або інгібіторами АПФ. Діуретики та інгібітори АПФ зменшують виведення літію нирками і посилюють ризик розвитку літієвої інтоксикації; сумісне застосування не рекомендується.

У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок, які лікуються нестероїдними протизапальними препаратами, одночасне застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці зміни, як правило, оборотні. Тіазиди можуть підвищувати чутливість до тубокурарину.

При застосуванні з тіазидними діуретиками:

–        алкоголь, барбітурати або наркотичні анальгетики можуть потенціювати розвиток ортостатичної гіпотензії;

–        антидіабетичні препарати (пероральні засоби та інсулін) – може бути необхідним коригування дози антидіабетичного препарату, оскільки сумісне застосування інгібіторів АПФ та антидіабетичних препаратів може спричинити зниження рівня глюкози в крові;

–        смоли колестираміну і колестиполу – абсорбція гідрохлортиазиду зменшується у присутності аніонно-обмінних смол;

–        кортикостероїди, АКТГ – посилюється втрата електролітів, зокрема гіпокаліємія;

–        пресорні аміни (наприклад, епінефрин) – можливе послаблення відповіді на дію пресорних амінів, але недостатньо виражене для того, щоб їх застосування було протипоказаним;

–        інгібітори простагландин-синтетази – у деяких пацієнтів їх застосування може зменшувати діуретичні, натрійуретичні та антигіпертензивні ефекти діуретиків;

–        препарати золота – поодинокі нітроїдні реакції (симптоми, що включають набряк обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію, спостерігались у пацієнтів, які лікувалися ін’єкційними препаратами золота (натрію ауротималат) та еналаприлом.  

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. ЕНАЛОЗИД® 25  належить до групи комбінованих антигіпертензивних засобів. Еналаприлу малеат, що входить до складу препарату, є інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), який перетворює ангіотензин І на ангіотензин ІІ. Препарат викликає розширення периферійних артерій, зниження загального периферійного судинного опору та зменшення виділення альдостерону. Гідрохлоротіазид викликає помірний діуретичний ефект, призводить до зменшення об’єму циркулюючої крові, знижує вміст іонів натрію в стінках судин і знижує їх чутливість до судинозвужувальних впливів. При одночасному застосуванні еналаприлу малеату і гідрохлоротіазиду взаємно посилюється їх гіпотензивний ефект.

Фармакокінетика. Після прийому всередину зі шлунково-кишкового тракту абсорбується приблизно 60 % еналаприлу і приблизно 60-75 % гідрохлоротіазиду. Еналаприл підлягає гідролізу з утворенням еналаприлату, максимальна концентрація якого в крові спостерігається через 3-4 години. Еналаприлат – активніший інгібітор АПФ, ніж еналаприл. Діуретичний ефект гідрохлоротіазиду настає через 2 години, досягає максимуму через 3-4 години і триває до 24 годин. Близько 94 % еналаприлу та еналаприлату і приблизно 50-75 % гідрохлоротіазиду виводиться нирками із сечею. Період напіввиведення еналаприлату становить 11 годин, а гідрохлоротіазиду – 10 годин. У хворих з тяжкою нирковою недостатністю періоди напіввиведення еналаприлату і гідрохлоротіазиду збільшуються.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки від білого до жовто-білого кольору з плоскою поверхнею, фаскою і рискою.

 

Термін придатності. 2 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

 

Умови зберігання. Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 2 блістери, вкладені у пачку.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. ВАТ «Фармак».